Олена Тимощук: “Навчаємо моряків та річників”

Олена Тимощук: “Навчаємо моряків та річників”
Опубліковано:

Через пандемію коронавірусної інфекції морська освіта в цьому році зіткнулася з безпрецедентними викликами, як і вся світова морська індустрія. Як це вплинуло на навчальний процес «Морякові України» розповіла Олена Тимощук, доктор технічних наук, професор кафедри судноводіння і керування судном, директор Київського інституту водного транспорту імені Петра Конашевича-Сагайдачного Державного університету інфраструктури та технологій.

– Олено Миколаївно, чи задоволені ви результатами вступної компанії?

– На морську спеціальність в Київський інститут водного транспорту ми набрали дев’ять груп – судноводіїв, судномеханіків, електромеханіків-на бакалавра (в тому числі скороченого курсу навчання), і на молодшого бакалавра. І ще дві групи річковиків. Зазвичай у нас представлена ​​практично вся географія України: центральна, східна, південна. Цього року через епідемію більшість новоспечених студентів були представлені Київською областю.

Менше набрали студентів – заочників. Це сталося через обов’язковість проходження ЗНО в установлений термін. Очевидно, для регульованих професій, до яких відноситься майбутній і морський, і річковий плавсклад необхідне проведення ЗНО з більш гнучкими термінами. Нажаль, багато моряків часто з незалежних від них причин не можуть вписатися у вузькі тимчасові рамки ЗНО, встановлені міністерством.

– Чи є на курсі дівчата?

– Звичайно, на кожному курсі вчиться по 2-3 дівчини.

– Як вплинув карантин на навчальний процес?

– Тут є і позитивні, і негативні сторони. Нам усім довелося вчитися навчати он-лайн та опановувати цифрові навички. Спочатку намагалися працювати на різних інтернет-платформах, зараз обрали ZOOM для проведення занять у формі онлайн конференцій. Також розміщуємо матеріал для навчання на відповідних платформах. Більш складно із лабораторними заняттями. У нас є можливість дистанційної роботи на симуляторах машинного відділення – для механіків і електромеханіків, але немає дистанційної можливості повноцінно працювати на ходовому містку. Тому для судноводіїв тренажерну підготовку здійснюємо малими групами відповідно до норм карантину.

– А як проводиться контроль знань студентів?

– У нас діє накопичувальна система. Студенти освоюють дистанційно тему і заробляють бали, відпрацьовуючи кожну із тем. Це дисциплінує. З огляду на прогнози, зимова сесія теж буде дистанційною. А далі – час покаже. Найголовніше, щоб не знижувалася якість навчання. Навчання моряків все ж має здійснюватися в стінах навчального закладу, це один із головних постулатів подальшої правильної експлуатації флоту та його безпеки. Можливо, через деякий час дистанційна освіта моряків придбає належний авторитет і стане такою ж основним, але поки що говорити про неї як про повноцінну заміну – передчасно.

– Якість напевно залежить від самого студента?

– Не тільки. Повинна бути організація, самоорганізація. Необхідні загальні колегіальні зусилля в цьому процесі і самих студентів, і викладачів.

– А як щодо практики?

– Ми як працювали з нашими партнерами – роботодавцями, судноплавними і крюїнговими компаніями, портами – так і продовжуємо. Практична конвенційна підготовка студентів ведеться відповідно до графіку навчального процесу та вимог нормативних документів. Через карантин багато студентів затрималися на своїх судах. Якщо студент звертається до нас з борта судна, про продовження терміну практики в зв’язку із затримкою, ми вносимо корективи в його індивідуальний план-графік і траєкторію навчання. Таким чином, якість навчання не знижується. Один з позитивних моментів в цьому році – ті, хто затрималися в рейсах, завдяки онлайн системі мали можливість повноцінно отримувати знання – відвідувати пари та здавати іспити та заліки прямо з борту судна.

– Що змінилося в адміністративній роботі?

– Є можливість більш чітко планувати графік дня та робочого тижня. Онлайн-режим є зручним при проведенні засідань та інших заходів, для яких фізична присутність виявилася зовсім необов’язковою.

– Олено Миколаївно, разом закладом  ви крокували в ногу зі студентської лави. Після перетворень, у чому зараз його особливість і відмінність від інших морських закладів вищої освіти країни?

– Так, це моя альма-матер. Мій професійний шлях починається з 1987-го, коли я закінчила Ленінградський інститут водного транспорту. Починала свою трудову діяльність в деканаті на кафедрі. Закінчила аспірантуру. Пройшла шлях від асистента до професора. Виконувала роботу секретаря приймальної комісії, займалася та активно займаюся довузівською підготовкою, профорієнтацією абітурієнтів, формуванням контингенту. До 1996 року ми були в складі Одеської державної морської академії (НУ «ОМА») в статусі інституту. Потім шляхом злиття інституту, Київського річкового училища та Київського суднобудівного технікуму була утворена Київська державна академія водного транспорту. З 2016-му, в процесі чергової реорганізації відбулося злиття двох вищих навчальних закладів – нашої академії та Державного економіко-технологічного університету в єдиний Державний університет інфраструктури та технологій. В процесі реорганізації у складі університету було утворено три інститути: Київський інститут водного транспорту ім.Петра Конашевича-Сагайдачного, Інститут залізничного транспорту та Інститут управління, технологій і права.

Один з найближчих успіхів нашого інституту вже в новому статусі – це те, що ми перші і поки єдині в Україні впровадили освітні програми підготовки молодших бакалаврів за морськими та річковими спеціальностями плавскладу.

– Чи  є сьогодні попит на річкові спеціальності?

– Як не дивно – попит є. Наші внутрішні водні шляхи поступово оживають. Законодавча база в галузі внутрішнього водного транспорту розвивається в сприятливу сторону для підготовки, і не може не радувати. Прийнято Закон України «Про внутрішній водний транспорт», який регулює правовідносини в цій області. Одним із позитивних наслідків прийняття закону – випускники річкового плавскладу з 2022 року отримуватимуть уніфікований європейський диплом, який буде давати право роботи на всіх внутрішніх водних шляхах Європи. І річковикам вже не потрібно буде окремо отримувати свідоцтво судноводія по Дніпру або по Дунаю, або т. зв. Рейнський патент. Тепер це буде свідчення судноводія єдиної європейської форми. Тому в майбутньому ця освіта має свою перспективу.

В цьому році ми набрали дві групи судноводіїв внутрішніми водними шляхами – на молодшого бакалавра та бакалавра. Звичайно, контингент моряків набагато більше. Але ми активно працюємо із роботодавцями. І думаю, що річкова освіта  найближчим часом займе гідну нішу в системі освіти України. І поступово посилимо флот. Хотілося, щоб у нас було більше вітчизняних судноплавних компаній, щоб відбулося пожвавлення суднобудування. Це можливо, як доводить приклад флоту «НІБУЛОНу» Олексія Вадатурського. Існують всі передумови, щоб збільшилися обсяги перевезень по річці. Головне – наполегливо йти до мети і діяти.

 

(Джерело – Інна Іщук  «Моряк України», № 48 від 9.12.2020-го)

Поділитися новиною в соціальних мережах:
Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on linkedin
Написати листа