Молоді науковці ДУІТ продовжують плідно працювати в межах наукового гуртка «Соціально-гуманітарні студії». Чергове засідання гуртка відбулося 27 листопада 2024 року і було присвячено фокусній темі «Формування рис соціокультурної реальності під час війни». Під час заходу панувала атмосфера науковості, проте засідання відбувалося в межах ціннісних настанов патріотизму та емпатії, які в повній мірі поділялися всіма учасниками зустрічі.
У вступному слові в.о. завідувачки кафедри психології та соціально-гуманітарних дисциплін Інни Скляренко привітала всіх з успішною науковою діяльністю та побажала подальших успіхів у роботі.
Керівник гуртка Дар’я Погрібна відкрила засідання, окресливши проблематичне поле дискусії. Зокрема доповідачка зупинилася на ситуації «культурного шоку» в українському суспільстві, яка, на її думку, з війною в більшій мірі поглибилася, ніж ліквідувалася, адже українці таки не досягли ідейної та культурно-ціннісної єдності
Співкерівник Ірина Гуменна продовжила розвивати фокусну тему, провівши історичні паралелі з Першою та Другою світовими війнами. Головною рисою сучасної соціокультурної реальності, яка сформувалася під впливом теперішньої війни, пані Ірина визначила прагнення українців до об’єднання.
Виступ здобувачки 1 курсу ОПП «Практична психологія» Анастасії Шевченко надав багато тем для подальшого обговорення. Поряд із прагненням до об’єднання перед зовнішньою загрозою дівчина виділила такі риси, як розвиток національної культури та наявність масового посттравматичного синдрому.
Здобувачка 2 курсу ОПП «Облік і оподаткування» Марія Гуримська висловила тезу, що суспільство розділилося на тих, хто живе «поза війною» і тих, хто має безпосереднє відношення до війни (переселенці, потерпілі, родичі військових і т.д.). Нажаль, підкреслила Марія, ці дві суспільні групи не знаходять розуміння один в одного, і є дуже прикрим, що про війну та військову агресію почали говорити лише з повномасштабного вторгнення 2022 року, хоча ця є болючою для суспільства вже багато років.
Активну дискусію викликала проблема формування та розвитку «дітей війни» – молодшого покоління українців, які проживають своє дитинство під час воєнних подій. Здобувачка 3 курсу Марія Пеньковська, яка мала досвід роботи у закладу дошкільної освіти розповіла про ціннісні наративи молодших дітей, які безсумнівно все розуміють і не є байдужими до дій окупантів.
Другокурсниця-психолога Ірина Романова та її колега, студентка 1 курсу Кіра Назарова у процесі обговорення торкнулися ще більш «болючішої» теми – кризи сімейних цінностей, зокрема, проблеми виховання та формування дитини в неповноцінній родині, а конкретно – без батька. Для сучасної української соціокультурної реальності найбільш типовими є дві ситуації – батько, який служить у ЗСУ (хоча є випадки, коли на фронті воює і мати) та батько, який в Україні, коли родина за кордоном. Нажаль, якою б не була причина такого «розпаду» родини, сьогодні виховання «на відстані» стало невід’ємною рисою української соціокультурної реальності
Ірина Романова пояснила, що багато поведінкових моделей закладається у найбільш ранньому віці, тому досвід виховання у родині, де немає обох батьків, може бути травматичним і відкластися на все життя
У зв’язку з піднятою проблематикою, здобувач 1 курсу ОПП «Навігація та управління морськими суднами» Єгор Келемена поставив до майбутніх психологів питання, пов’язане з професійною сферою моряка. Майбутній судноводій, професія якого передбачатиме часту розлуку з родиною, поцікавився, в якому віці батькові потрібно обов’язково бути з дитиною, а в якому дитина сприйматиме відсутність батька найбільш безболісно.
Ще одну рису нової соціокультурної реальності в Україні виділила староста гуртка Олена Козаченко, наголосивши, що українці опинилися в ситуації, коли руйнуються старі традиції і створюються нові, навівши, зокрема, приклад Різдва. Після тривалої дискусії, в якій взяли участь майже всі учасники, було зроблено підсумок, що Україні таки потрібно уникнути «тяглості» старих традицій, пов’язаних з російським соціокультурним простором, як би це не важко було зробити на рівні окремої індивідуальності.
Ефектним і вражаючим стало підготовлене Марію Гуримською відео, яке повернуло всіх присутніх до перших днів війни і продемонструвало, скільки втрат понесла українська нація, але скільки здобутків вона придбала.
Учасники засідання пригадали хронологію війни з початку повномасштабного вторгнення.
Аудиторії було продемонстровано єдність та культурну цілісність української нації під час війни.
Викладачі та студенти згадали символи війни, зокрема «привида Києва» та пса Патрона.
Під час всього засідання відчувалося, що всі висловлені тези та аргументи є не просто науковими умовиводами, але передають той емоційний біль, який носить в собі молоде покоління. Майбутні фахівці розуміють, що вони мають розділити відповідальність за соціальні зміни теперішнього і майбутнього, і кожен з них щомиті та щосекунди здійснює життєвий вибір, від якого може залежати майбутнє України.
Колектив кафедри ПСГД в особі завідувачки Інни Скляренко, а також керівників гуртка Дар’ї Погрібної та Ірина Гуменної дякує нашим здобувачам за проявлену активну наукову та життєву позицію! Творимо майбутнє разом!