Життя моряків – це не лише робота на судні, але і приємний відпочинок. Розумні, освічені, ерудовані чоловіки офіцери завжди є приємними та розважливими компаньйонами. І чому б не провести вільний час за чаєм із цікавими бесідами? Адже цим і славляться кают-компанії Леоніда Федоровича Тихонова!
В один із тихих осінніх вечорів в гуртожитку за адресою вул. Оленівська, 25 зібралися молоді та амбіційні хлопці, які бачать своє майбутнє на службі у морі та на річці. Тем для обговорення як завжди було багато, особливо якщо врахувати, що саме в той день до кают-кампанії завітав ветеран флоту, капітан 1 рангу – Погорєлов Володимир Євгенович.
Доля Володимира Євгеновича є непростою… Ще у дитинстві, під час Другої Світової війни, він пережив евакуацію, зростав у напруженій післявоєнній атмосфері…Проте коли постало питання про вибір майбутнього професійного шляху, він без сумнівів обрав кар’єру служби на флоті та закінчив Вище військово-морське інженерне училище.
Після років служби на суднах різного рівня та масштабу, герой нашої зустрічі зробив блискучу кар’єру підводника, зокрема на підводному човні “К-19”. Плавання цієї субмарини відбувалося у непростий період «холодної війни», і Володимир Євгенович неодноразово був в епіцентрі багатьох катаклізмів, зокрема приймав участь у відверненні трагічних наслідків ядерного вибуху у водах Північної Атлантики в 1961 році.
Офіцер Погорєлов В.Є. є не лише прославленим підводником, але і талановитим письменником. Його книги «Перехрестя долі» та «Нескінченна подорож» є блискучим зразком історичної документальної книги, і можуть слугувати ефективним засобом воєнно-патріотичного виховання молоді.
Після виступу гостя хлопці задавали питання, пов’язані із тематикою флоту, атомної підводної енергетики, а також літературною діяльністю Володимира Євгеновича. Зустріч із ветераном, блискучим офіцером підводного флоту Погорєловим Володимиром Євгеновичем змусила майбутніх моряків відчути, якою є відповідальною служба на флоті, і як потрібно постійно шліфувати свій професіоналізм.
«Неофіційна» частина вечора пройшла у теплій та дружній атмосфері чаювання та невимушених розмов. І звичайно не обійшлося без музики – різниця між старшим та молодшим поколінням як би зникла, розчинившись у романтичних піснях «Прощавайте скелясті гори», «Ми – моряки», «Втомлений підводний човен», «Пісня про друга»…